пробити стелю

24 листопада 2025

Що я найбільше ненавиджу в токсичних командах?

Вони забирають віру в себе. Причому так, що людина виходить звідти і вже не може повірити, що до неї хтось може всерйоз прислухатися, поважати її ідеї і платити більше.

↓

До мене приходять копірайтери після таких місць роботи. Вони пишуть якісно, мають кілька років досвіду і дійсно дуже викладаються. І при цьому бояться назвати навіть середню ринкову зарплату.

Коли я питаю, чому вони сумніваються, чую одну й ту саму історію. Їм постійно вказували на помилки.

Кожна дрібниця перетворювалася на велику проблему. Коли вони робили щось добре, це сприймалося як щось само собою зрозуміле. А якщо помилка, то цьому 100% приділялась велика увага.

Таким чином людина виходить з компанії з відчуттям, що вона складається з одних недоліків.

Вона не розуміє, чому хтось має їй взагалі платити. Адже за роки роботи вона чула лише про те, що з нею не так.

Це результат роботи менеджерів, які ніколи не вчилися управляти людьми. Вони були хорошими спеціалістами і вважали, що автоматично стануть хорошими лідерами. Але управління командою потребує окремих навичок.

Потрібно вміти давати зворотний зв'язок і бачити сильні сторони людей. Потрібно будувати культуру, де люди ростуть, а не ламаються. Потрібно вірити в людей і довіряти їм.

Коли менеджер вказує лише на помилки, він руйнує розуміння власної цінності. Людина починає думати, що вона недостатньо хороша для ринку. Що їй пощастило, що її взагалі хтось тримає на роботі.

Я регулярно бачу наслідки такого управління.

Копірайтери приходять на консультації і хвилюються, чи знайдуть вони нову хорошу роботу. Чи можуть вони просити на 100 доларів більшу зарплату.

При цьому вони виконують роботу, за яку на ринку платять у півтора рази більше. Вони просто не знають про це. А мої розповіді, насправді, теж не відразу діють. Бо немає віри в себе. Вони думають так:

“Ну це, звісно, класно, що хтось заробляє більше. Але я ж то знаю… Я знаю, як багато всього зі мною не так…”

Бо досвід цих людей навчив їх сумніватися в собі, а не аналізувати ринок. Сумніви це взагалі дуже велика хвороба. Вона паралізує. У сумнівах можна потонути на роки…

Найсумніше в цьому те, що токсичне середовище не лише забирає з вас енергію зараз.

Це як бездонний кредит. Ви зливаєте енергію на місяці або роки вперед. І це дає свій слід і на майбутню карʼєру.

Бо коли ти не віриш у свою цінність, ти не можеш її аргументувати. Ти не можеш пройти співбесіду впевнено і переконати майбутнього роботодавця в своїй компетенції. У результаті, ти погоджуєшся на менше, ніж заслуговуєш.

Після таких команд людям потрібен час, щоб відновити віру в себе. Потрібні дані про ринок, які покажуть реальну картину. Потрібен досвід нормальної команди, де тебе цінують. Потрібна робота над тим, щоб знову побачити свої сильні сторони.

Тому якщо ви зараз в такому середовищі, памʼятайте: безкінечні претензії НІКОЛИ не про вас.

Якщо ви були б настільки непутьові, вас би вже давно звільнили. Але НІ. Вас тримають на роботі місяцями і роками, бо така тут культура. Претензії і приниження як спосіб вести ділові справи. Знаєте, як в мафії.

Памʼятайте, друзі. Ваша цінність не визначається тим, як часто вам вказують на помилки. Вона визначається тим, який вплив ви маєте на бізнес. І цей вплив існує навіть тоді, коли його не помічають.

​

Дякую за прочитання цього листа. Ви завжди можете на нього відповісти своїми думками. Я відповідаю на всі листи :)

Якщо вам цікаве моє менторство, буду бачити вас серед своїх людей. Ось тут актуальні можливості: https://taniazhydkova.com/​