Тяжка робота не дорівнює успіх
Якщо згадати найпродуктивніші та найуспішніші періоди в нашому житті, що їх обʼєднує?
↓
Якщо згадати найпродуктивніші та найуспішніші періоди в нашому житті, що їх обʼєднує?
- Якими були ми в ці періоди?
- Як ми себе почували?
- Що ми робили?
- Що ми думали про себе і про світ?
- Яка енергія рухала нами?
Який цей секретний стан, що рухає нас вперед? Що притягує можливості і приваблює правильних людей? Який це стан, який дозволяє пробивати стелі?
- Навряд чи це тривожний стан.
- Навряд чи це втомлений стан людини, яка спала останні два тижні по 5 годин. Навряд чи це стан людини, яка боїться, як її оцінять.
- Навряд чи це стан надмірної скромності.
- Навряд чи це метушливий стан.
- Навряд чи це стан невидимки, яка боїться осуду.
Тоді який це стан?
У кожного він буде різний.
Тому я би дуже хотіла, щоб кожен з нас зараз глибоко подумав, який це стан саме для нас.
У мене це стан сміливості і ризиків. Мої найбільші успіхи були тоді, коли я робила щось нове. Таке, що ні я, ні ніхто інший раніше не робив.
Цікаво, що ризикування взагалі не надто характерно для мого темпераменту. Моя найбільша життєва цінність — безпека. І ризики прямо суперечать безпеці. Тому я використовую різні несвідомі прийоми, щоб таки не ризикувати.
Один з цих прийомів — перевтома.
Для ризику і азарту треба енергія. Для цього треба сили, грайливість, здатність зчитувати сигнали середовища, здатність глибоко аналізувати ситуацію.
Трудоголізм же заповнює час компульсивним виконанням задач, одна за одною. Ми закопуємо себе в завданнях. Коли вони підходять до кінця, ми самі для себе придумуємо ще 20, навіть коли від нас цього не очікують.
Ми так багато робимо. Лише щоб не робити найголовнішого. Не робити того, що дійсно має значення. Того, що лякає нас до глибини кісток.
Від чого в роботі ми тікаємо тяжкою роботою?
У мене це сміливість і ризик.
Що ще це може бути?
- Проявлятися.
- Пропонувати щось дійсно творче.
- Виділятися, бути “випуклістю”.
- Довіряти іншим, делегувати.
- Брати на себе відповідальність.
- Взяти те, чого ви дійсно достойні.
- Відмовитись від чогось, що нижче вас.
- Взяти відповідальність.
- Взяти владу.
- Віддати владу.
- Піти туди, де вам справді місце.
Усе це може приводити до дуже великих досягнень і грошей. Але все це потребує енергії. І навряд чи ви будете брати відповідальність чи виділятися, якщо ви ледь прокидаєтесь зранку і завантажені рутинними задачами на місяць вперед.
Пхаха, яка ще відповідальність? Яка проявленість? Вам аби до пʼятниці дожити і не зійти з розуму.
Нам здається, що ми потрапляємо в цей стан хаотично.
Але це не так. Ми самі себе туди заводимо. І робимо ми це не з дурості чи легковажності. Ми так робимо, бо нам це вигідно.
Нам легше завантажити себе на 200%, вбити своє здоровʼя, відмовитись від всіх інших сфер життя, аби тільки мати виправдання, чому ми підводимо себе. Чому ми не йдемо в досягнення своїх амбіцій. Чому не йдемо туди, де страшно.
Я би не хотіла, щоб ви подумали, що я агітую йти туди, де страшно.
Так, це необхідно для росту. Але як би я красиво вам щось не пояснювала про це, ви туди не підете, допоки в вас не буде енергії на це. Ви просто будете прокрастинувати. Це буде викликати відчуття вини і сорому, і ці негативні емоції ще більше будуть забирати енергію і закопувати вас в якісь компульсивні задачі. В ілюзію діяльності.
🟢 Перший крок до росту — це усвідомлення, що дуже рідко наш успіх приходить з перепрацювань і перевтоми.
🟢 Другий крок — припинити перепрацювання і втому. Це дасть енергію дивитись на свою карʼєру і діяльність глибше.
🟢 Третій крок — зрозуміти, від чого ви перепрацюванням тікали.
🟢 І тільки четвертий крок — йти в страх.
Ми ризикуємо, беремо владу, придумуємо інноваційні ідеї, коли ми не втомлені. Коли ми енергійні. Коли в нас є життєва енергія. Тоді ми не прокрастинуємо, не лінуємось. Лінуватись стає просто нецікаво.
Тоді ми йдемо в страх з легкістю і азартом.
Від чого в роботі ви тікаєте тяжкою роботою? Напишіть у відповідь на цей лист. Цікаво почитати ваші історії.
