Нарциси на роботі: невизнані генії, яким завжди все не те
Чи бувало у вас відчуття, що з вами щось не так? Не з якоюсь вашою рисою чи навичкою, а зі всією вашою особистістю? Як ніби ви зламаний, недостатній, бракований, брудний, неблагополучний.
З нещодавньої розмови з моєю подругою — “як ніби ви тільки що зі смітника вилізли”?
↓
Якщо так, скоріш за все, у вас є досвід комунікації з нарцисами.
От живу я собі життя, роблю потихеньку свої проєкти, розвʼязую свої завдання, їм чипси, ходжу в комфортному одязі, тусуюсь з друзями. А потім поспілкуюсь з якимсь другом чи колегою — і з'являється відчуття, ніби все мені не так.
І думки мої банальні, і офіс в нас страшнуватий, і вдягатись треба було б елегантніше, і друзі якісь недостатньо успішні в мене, та і я сама невдаха порівняно з тим, що могло б бути.
Так я розпізнаю, що поспілкувалась з нарцисом.
Річ у тім, що нарциси настільки просякнуті станом «зі мною щось не так, треба бути кращим», що це надзвичайно заразно.
У них є недосяжна фантазія «ідеального себе», і вони постійно відчувають, наскільки вони до цього не дотягують.
Це пустота всередині, що приводить до залежності від зовнішніх джерел схвалення. Для таких людей потреба в підтримці «нарцисичного запасу» (термін Гайнца Кохута) затінює інші життєві задачі.
Ви можете мати відчуття «недостатності» навіть якщо нарцис не каже вам прямо: «твої ідеї якісь тупуваті». Нарцис може взагалі не коментувати саме вашу роботу.
Він може казати загальні речі про ваших знайомих чи про інші команди, але все це буде так зверхньо та знецінююче, що ви мимохіть починаєте відчувати, що ви такі ж, як ті, хто критикується цим нарцисом.
Так, вони можуть сказати щось на кшталт:
«Знаєш, у нас в команді є люди, які просто не тягнуть».
І навіть якщо це не стосується вас, ви починаєте міркувати: «А чи не я один із них?».
Або інша фраза:
«От наша SMM-ниця Катя ніби нормально пише тексти, але в неї просто жахливий смак у дизайні, вона просто не відчуває естетики».
Нарцис не натякав на ваші навички дизайну, але ви починаєте теж сумніватись: «А чи відчуваю естетику я?»
Проблема в тому, що їхня потреба у підтвердженні своєї уявної переваги — це гра з нульовою сумою: для того, щоб вони почувалися вище, інші мають почуватись нижче.
І навіть якщо вони нічого вам прямо не кажуть, їхні зверхні погляди, легкі зауваження чи знецінення інших людей можуть змусити вас відчути себе неправильним.
Як описує Еліс Міллер, нарциси часто виростають у середовищі, де їх використовували як «нарцисичне розширення». Батьки бачили в дитині спосіб підвищити власну самооцінку:
«Моя дитина найкраща — отже, я теж вартий поваги».
Їх любили за досягнення, а не за особистість. Наприклад, дитину хвалили тільки тоді, коли вона отримувала відмінні оцінки, перемагала у конкурсах або поводилася так, як було зручно батькам. Водночас її справжні емоції, потреби чи слабкості ігнорувалися.
Така дитина вчиться демонструвати зовнішню успішність і досконалість, але під цією маскою часто залишається почуття порожнечі та нерозуміння себе.
Як зазначав Гайнц Кохут, вони не розвивають «внутрішньої функції підтримки самоповаги» і змушені шукати її ззовні.
Без оцінки ззовні нарциси почувають себе пустим місцем.
Коли нарцис каже про SMM-ницю, яка не розбирається в естетиці, він зайвий раз нагадує всім, що саме він розбирається в естетиці та здатний давати оцінку іншим. Йому ніхто не суперечить — значить він має рацію.
Він знову підтвердив собі, що він не пусте місце.
Як пише Гайнц Кохут, нарциси «сприймають оточення не як окремих особистостей, а як «селф-об’єкти», що підтверджують їхню цінність.
Як сказав мій шкільний друг-нарцис, коли нам було 16 років:
«Я зрозумів, що всі люди в моєму житті це функції. Хтось — людина, чия функція розважати мене. Інший — функція підтримувати мене, він найкраще це робить, і я йду до нього саме коли потребую підтримки. Хтось — людина, функція якої розумні розмови. Ще хтось — функція секс».
Тобто він не сприймає людей як цілісні особистості, з якими хотліось би побудувати стосунки. Він вирішує, з ким спілкуватись, на основі того, як він може когось використати.
Якщо дивитись на історію, поняття нарцисизму ввів Фрейд. Він запозичив цей термін із міфу про Нарциса — юнака, який закохався у своє відображення в дзеркалі води й, зрештою, помер від туги, бо його відображення не могло його задовольнити.
Ваше відчуття «зі мною щось не так», коли ви спілкуєтесь з нарцисом — насправді не ваше.
Це їхнє почуття.
Ви переживаєте проєкцію їхнього внутрішнього стану. Тобто почуваєтесь в моменті так, як почуваються вони завжди.
Вони самі відчувають, що їм бракує внутрішньої гармонії, але замість того, щоб з цим працювати, намагаються «підтягувати» себе, занижуючи інших.
Якщо після розмови з такою людиною ви починаєте думати, що ваші досягнення чи думки чогось не варті, згадайте: це їхній стан, а не ваш.
Як писав Отто Кернберг, «знецінення інших для нарцисів — це основний захисний механізм, що приховує глибокий страх сорому».
І цей сором часто «переливається» на тих, хто поруч.
Кілька порад, як спілкуватись з нарцисом, щоб не підпадати під його вплив
1. Будьте обережними з емоційною близькістю.
Нарциси мають недорозвинену здатність до любові та справжньої близькості, оскільки вони бачать у людях лише спосіб підтримати свою самооцінку. Це означає, що на роботі та в житті вони часто будують поверхневі відносини, які просто працюють на їхні цілі.
Тримайте дистанцію. Не дозволяйте їм надто близько втручатися у ваші особисті справи чи використовувати вашу емпатію. Фокусуйтесь на робочих завданнях.
2. Захищайте свою самооцінку.
Якщо нарцис намагається підірвати вашу впевненість у собі, пам’ятайте:
Їхні дії — це відображення їхніх власних страхів та невпевненості, а не оцінка вашої реальної цінності.
Регулярно нагадуйте собі про свої досягнення. Ведіть список позитивних відгуків про вашу роботу чи успішних проєктів.
У мене, наприклад, є папка в телефоні, яка називається «Я класна». Там я збираю позитивні відгуки колег, студентів і читачів про мою роботу.
Коли я відчуваю сумніви в собі — ця папка нагадує, для чого я це все роблю і що світ дійсно думає про мою роботу.
3. Не слідуйте за нарцисами, орієнтуйтесь на себе.
З нарцисами складно залишатись стабільними, тому що вони завжди виглядають так, ніби вони неймовірно впевнені у своїй правоті. Як ніби існує лише так, і ніяк інакше. Навіть коли їхня позиція є суб'єктивною чи помилковою.
Це частина їхньої стратегії підтримання самоповаги — переконати як себе, так і інших у своїй компетентності та бездоганності.
Чому це так виглядає?
- Маска впевненості. Вони демонструють зовнішню непохитність, бо бояться, що будь-яка ознака сумніву викриє їхню уразливість або «порожнечу», яку вони прагнуть приховати.
- Чорно-біле мислення. Для нарцисів характерна когнітивна жорсткість, де вони часто сприймають ситуації як «правильні» чи «неправильні» без нюансів. Це допомагає їм уникати почуття невпевненості.
- Контроль і вплив. Їхня впевненість — це спосіб впливу на інших. Вони використовують свою переконаність, щоб нав’язати свої погляди чи керувати людьми.
Чи завжди вони дійсно впевнені?
Ні, їхня впевненість часто є фасадом.
Вони можуть бути глибоко невпевненими всередині, але показують назовні впевненість як захист.
Тому з якою б впевненістю нарцис вам не «втирав», чому вам треба повністю змінити стратегію проєкту, орієнтуйтесь на факти та свій професійний досвід. Не дозволяйте їхній потребі самоствердитись впливати на успіх ваших проєктів.
У відповіді на їхню емоційну критику залишайтесь нейтральними:
«Дякую за ідею, я подумаю над цим і знайду найкраще рішення.»
4. Не прагніть «виправити» їх.
Люди з нарцисичними рисами рідко визнають свої помилки або недоліки. Вони можуть сприймати будь-яке зауваження чи спробу «допомогти» як атаку на їхню гідність, що тільки погіршить ситуацію.
Нарцисизм часто формується в дитинстві як захисний механізм. Він виникає через ранні травми, незадоволені потреби в любові чи стабільності, або через постійний тиск і оцінювання з боку значущих дорослих.
Ці механізми настільки вкорінені, що вони стали базовою частиною «Я» людини. Спроби змінити їх будуть викликати сильний опір і агресію.
Людина з нарцисичними рисами не зміниться, поки сама цього не захоче. Якщо вона не визнає проблеми або не бачить причин для змін, усі ваші спроби будуть марними.
Памʼятайте, навіть якщо ви симпатизуєте такій людині, ви не їхній психолог. Робота з такими рисами — це завдання для терапевта, а не для колег, керівників чи друзів.
Тут ви можете подумати: чи не є нарцисом ви самі?
А от про це поговоримо в наступній розсилці через тиждень. Будете чекати? :)
