💥 Бий, тікай або завмри на робочому місці


пробити стелю

випуск 29 квітня 2024

Бий, тікай або завмри на робочому місці.

Як несвідомі реакції саботують рух до наших мрій

Я завжди думала, що в мене розвинені софт скілли. Думала, ну я адекватна в спілкуванні, всім зазвичай подобаюсь, значить софт скіли норм. А не мільйонерка я ще тільки через те, що треба ще розвивати і розвивати хард скіли.

Виявилось, не все так просто.

Раніше я оцінювала софт скіли як навички, які допомагають бути зручною для роботи в команді. Це ж саме те, що оцінюють рекрутери на співбесідах? З мого досвіду, саме так.

Але насправді софт скіли це не тільки про те, щоб бути зручним, це також про те, щоб за допомогою правильної комунікації досягати СВОЇХ цілей. Про таке рекрутери і ейчари не говорять, бо як не крути, вони працюють більше в інтересах компаній, а не працівників.

Для мене було великим відкриттям, що розвиток софт скіллів це також про те, щоб вміти рухатись в комунікації до захисту своїх інтересів, навіть якщо вони десь суперечать інтересам компанії. Це про те, щоб створювати win-win тримаючи в голові в першу чергу мій довгостроковий win, і під нього шукати win компанії.


Коли я перестала рухатись за своїм родинним сценарієм (працюй тяжко і всім подобайся, щоб заробити хоча б щось), я зрозуміла, що мої софт скілли все ж недостатньо розвинені.

Неочікувано виявилось, що я не знаю, як захищати себе, як йти легшим шляхом, як використовувати свій час з максимальною ефективністю для своїх бажань і цілей замість того, щоб просто робити, що скажуть.

Я була здивована тим, з якою силою мною керував мій несвідомий сценарій “пахаря”, зважаючи на те, наскільки він не відповідає моїм життєвим цінностям і бажанням.

Я почувала себе не в своєму костюмі.

Коли я оцінила ситуацію свідомо, це мене вразило аж до сміху. Моя душа — це пухнаста кішка, на яку надягнуто гігантський костюм мурахи, а зверху ще додано велику гілку на спину.

Мій рід казав мені “Вставай рано зранку, бери свою тяжку гілку на спину і неси! Так ти виживеш, а ми тебе дуже любимо, тому для нас важливо, щоб ти вижила. Буде важко, і так правильно. Бо якщо не важко, то не виживеш! Неси!”

Чи є від цього комусь користь? Не надто. Ну яка з кішки мураха? Кішці для активності потрібна гра, кішка полює, кішка спить 15 годин на добу. Кішка не донесе своєї гілки до мурашника, як би вона не старалась. Кішка відволікається на промені сонця. Кішка — жахливо непродуктивна, безталанна і безтолкова мураха. Однак… вона блискуча кішка.


Наші роди несуться, передаючи донизу — від предків до нащадків — потенціал і травми. Щоб взяти потенціал і відпустити травми, потрібно чесно запитати себе: “Яка моя істинна природа? І чим вона відрізняється від природи моїх мами і тата?”

Так ми стаємо дорослим для своєї внутрішньої дитини. Тепер ми можемо виховувати і плекати самі себе, звільнившись від того виховання, яке нам випало отримати, але яке нам не до душі.

“Я намагаюся згадати, хто я була перед тим, як світ сказав мені, ким я маю бути” — Каллен Мікель.

Коли ми подумали над своєю природою, якими нам воістину комфортно було би бути, можна глянути на те, які несвідомі дії ми робимо. Більшість нашого життя окутана несвідомими діями, тут рити не перерити. Сьогодні ми почнемо звільнення зі стресових ситуацій.

Як ми діємо, коли наш мозок переходить в режим виживання?

Трошки теорії.

У самому центрі нашого мозку є мигдалеподібне тіло. Це одна з найдавніших частин мозку, яка відповідає за виживання. Цю частину ще називають “мозок ящірки”. Її завдання — швидко реагувати на небезпеку або стресову ситуацію, щоб вижити.

Зазвичай виділяють три реакції:

  • “Бий” або ще її називають “атакуй”.
  • “Біжи” або “тікай”
  • “Завмри”

Ми можемо переживати різні реакції, залежно від ситуацій. Однак у кожної людини є своя основна реакція. У мене це “завмри”.

Ось опис реакцій, щоб тобі легше було знайти в них себе:

БИЙ

Ця реакція спонукає до агресивних або оборонних дій.

Здоровий прояв: завзятість, встановлення меж, захист себе чи інших, коли це необхідно. Прямолінійні запитання, що одночасно і розпалюють конфлікт, і допомагають прийти до шляхів його вирішення.

Нездоровий прояв: неконтрольована агресивність, пасивна агресія, звинувачення колег або контроль всіх і всього в цьому світі.

Якщо у тебе типова реакцій “бий”, ти можеш помічати, що в стресових ситуаціях твій голос підвищується і ти говориш швидше, ніж зазвичай.

ТІКАЙ

Ця реакція передбачає бажання втекти від ситуації, як фізично, так і ментально.

Здоровий прояв: звільнення з токсичної компанії, відволікання на хобі, занурення в саморозвиток і покращення своїх навичок, перемикання на інші сфери життя, щоб “перезавантажитись”, пошук стабільніших компаній, коли ваша йде на дно.

Доречі, ті, в кого основна реакція “бий”, скоріш за все будуть товктись в “потопаючій” компанії то кінця, навіть на шкоду собі.

Нездоровий прояв: спроби уникнути проблем, що потребують вирішення. Втеча у перфекціонізм замість руху вперед. Надмірне хвилювання за результат, і як наслідок — прокрастинація. Скроллінг телефону під час напружених розмов. Уникання важливої для вас розмови з менеджером. Втечі з компанії в компанію при перших конфліктах. Уникання можливостей карʼєрного росту як втеча від відповідальності і очікувань.

Якщо у тебе типова реакцій “тікай”, ти можеш помічати, що часто змінюєш тему під час складної розмови або відволікаєш себе для уникнення взаємодії.

ЗАВМРИ

Реакція «завмри» змушує нас закритися і зберігати енергію.

Здоровий прояв: розпізнавання, коли боротьба не є продуктивною, терпіння, щоб вжити належних заходів пізніше. Зупинка, щоб взяти час подумати і зробити продуманий наступний крок. Зупинка, щоб вислухати всіх і зрозуміти краще ситуацію.

Як каже моя дорога подруга “Побачити, як стоять фігури на шаховій дошці і обдумати, який наступний хід мені зробити”.

Нездоровий прояв: нездатність захистити свої інтереси, схильність плисти за течією, нездатність висловити свою позицію, нездатність висловити, що з тобою так поводитись не можна.

Конфлікти — це чудовий привід перерозставити особисті межі всіх учасників. На жаль, якщо ми завмираємо, то ніхто не здогадається, де наші межі і що нас ображає. Перерозподіл меж відбувається без нашого голосу.

Якщо у тебе типова реакція “завмри”, ти можеш помітити, що під час складної розмови ти відмовчуєшся, а опісля, маєш величезний вир думок, як потрібно було щось сказати чи відповісти.

Це означає, що в тебе був імпульс це зробити ще під час розмови, але твоя несвідома реакція його пригасила.

Що ж робити з усім цим добром?

У першу чергу, де б ми себе не знайшли, не нападайте на себе. Усі ці реакції — нормальні, це особливість нашої психіки. Вони допомагали нашим предкам виживати, і вони допомагають виживати і нам. Під час війни, стихійних лих, нападу злочинців чи тиранів. Але на роботі… гм… прояви наших реакцій все ж частіше шкодять.

Справа в тому, що стресові ситуації на роботі рідко повʼязані з фізичним виживанням. Наш мозок часто цього не розуміє. Тому вмикається зона “мозку ящірки” і ми граємо роль опосума, що прикидається мертвим, коли можна було би просто сказати “Я хотів уточнити, коли передбачається підвищення моєї компенсації?”

Щоб змінити наші реакції, не спрацює чмирити себе за них кожен раз, коли ви себе на них ловите (а ловити ви завжди себе будете пост фактум! Тому що під час самих реакцій ви як в трансі).

Потрібно знижувати рівень стресу в робочих ситуаціях, щоб він не доходив до межі, коли вашому мозку здається, що вам потрібно виживати, і не активував відповідні гормони.

Психологи рекомендують пропрацьовувати ситуації, що викликають такий сильний рівень стресу в терапії. Тебе проведуть за руку по тому, що сталось, що саме тебе тригернуло і які емоції ти відчув.

Далі ви скоріш за все підете в дитинство чи історію роду щодо ваших перших асоціацій, повʼязаних з цими емоціями. Потім ви будете це мусолити з різних сторін, перепрограмовувати твою свідомість і реакції.

Це довгий процес, але з часом твоє поле ситуацій, де не потрібно виживати, буде збільшуватись.

Ти будеш більше відчувати себе хазяїном свого життя.

Це те, як було в мене. Я продовжую працювати над тим, щоб збільшувати цю зону. Моя мрія — з легкістю брати те, що мені потрібно, куди б я не прийшла. Звісно, без маніпуляцій чи нападів. А саме свідомою і виваженою оцінкою реальності та якісним спілкуванням.

Якщо ж у тебе поки що немає енергії чи інших ресурсів на роботу з психологом, спробуй дихальний спосіб нижче для самозаспокоєння в стресовій ситуації. Він мені допомагав тисячі разів.

Вийди в місце, де ти можеш побути сам. У мене це зазвичай туалет в офісах. Чи вибачитись і попросити відключитись на хвилинку в зумі через непередбачувані обставини (я казала, що хочу перезапустити роутер, бо проблеми зі звʼязком).

Закрий очі. Вдихай на рахунок 1-2-3, затримай дихання на рахунок 1-2-3-4-5, видихай на 1-2-3-4-5-6-7. Повторюй, поки не заспокоєшся. Зазвичай, хвилини достатньо.

Коли нервова система заспокоїлась, ти помітиш, що по-іншому мислиш. Ти вийдеш з трансу.

Почнеш ставити уточнюючі запитання замість того, щоб звинувачувати. Пропонуватимеш покращення роботи в команді замість гортання work.ua прямо на робочому коллі (ага, я теж там була!). Висловиш незадоволення ситуацією замість того, щоб просто слухати про додаткове навантаження і в тривозі відмовчуватись.

І останнє.

Багатьом допомагають афірмації.

Коли я була підлітком і відчувала себе самотньою, я часто казала собі в голові “Таня, я тебе люблю. Таня, я тебе люблю”. Я ще не знала нічого про афірмації, я просто глушила свої тривожні думки цією фразою і розслаблялась від неї.

Якщо ти часто відчуваєш стрес на роботі, придумай собі афірмацію, яку будеш повторювати, щоб глушити тривогу і заряджатись енергією.

Це може бути “Я в безпеці” або “Я велика і сильна” або навіть щось особливе для тебе, наприклад “Я ведмідь, і я тут всіх порву” (ця афірмація буде пустим звуком для тих, хто несвідомо “бʼє” в стресі. Однак ті, хто “завмирає”, впевнена, зрозуміють мене щодо того, як ця афірмація може заряджати).

Психологи кажуть, що щоб афірмація дійсно вплинула на вашу свідомість, потрібно не менше року її регулярно собі проговорювати. Я це сприймаю як подорожник, який ми прикладаємо до рани, коли немає можливості тут і зараз цю рану лікувати.

Але щоб жити вільно і щасливо, рани таки треба лікувати.

Ніхто не приходить до життя мрії випадково. Недостатньо дивитись лише вперед і пахати, пахати, пахати… Треба ще заглядати всередину себе.

Це складніший шлях, ніж в костюмі мурахи тягнути гілочку на своїй спині все життя. Але він того вартий. Фото моєї кішки з кожним її мʼязом у повному розслабленні цьому доказ.

А до якої реакції ти схильнa/ий? Як це впливає на твій рух до реалізації своїх амбіцій? Напиши у відповідь на цей лист. Я буду рада прочитати. Як тобі взагалі такий формат? Пиши теж!

Обіймаю, гарного тижня!

З повагою і вірою в силу реалізації мого і твого потенціалу,

Таня Жидкова

Ви отримали цей лист, тому що підписались на розсилку "пробити стелю". Ви завжди можете відписатись, натиснувши кнопки знизу.
Unsubscribe · Preferences

Tania Zhydkova

Read more from Tania Zhydkova

пробити стелю 13 травня 2024 Про наші ролі на роботі, вдома і в глибині нашої душі. ↓ Коли ми були дітьми, ми були собі вільно голі. Ми жили по своїй природі — грались, їли, дружили, любили. Не було жодного костюма, який би підходив нам більше, аніж голизна. Нас не сковували жодні ролі. І це дозволяло нам пробувати. Ми експериментували. Сьогодні я космонавт. Завтра зранку — водій тролейбуса. Після обіду — вчителька. Післязавтра я співачка… Кожен день новий образ. Ми почувались вільно в тому,...

пробити стелю 08 травня 2024 Про боротьбу світла і темряви в кожному з нас. І про надію. ↓ Я прийшла до коуча, коли все інше привело мене в глухий кут. Розказала коучу про те, що нічого мені не хочеться робити. З о в с і м. Найбільше радості приносили моменти, коли на рахунок приходять гроші за роботу. А я так жити своє єдине життя не хочу. Думала, коуч добре знає, як з таким працювати. Поставить перше, друге, третє питання і я така: “О, тепер я знаю, що таки щось мені робити хочеться!” І я...