Чому я перестала боятися, що AI мене замінить

Пишу цей текст і розумію, наскільки складно буде знайти правильні слова. Бо йдеться про страх, який ми рідко визнаємо вголос. Особливо ті з нас, хто працює зі словами, творчістю і проявленням своєї експертизи публічно.

Але якщо не я, то хто розповість цю історію?

↓

Я роками читала про штучний інтелект. Зберігала статті в закладках. Ставила лайки під постами про ChatGPT. Іноді навіть заходила в обговорення Linkedin, ставила якесь питання і швидко закривала вкладку, ніби обпеклася.

Усе не тому, що не розуміла переваг AI. Раціонально все було більш ніж ясно: це майбутнє, яке змінить індустрію, а зміни необхідні, і прогрес корисний всім.

Але я не йшла глибше, не вивчала АІ настільки глибоко, як це було потрібно.

Зараз, озираючись назад, я розумію ось що: я боялася.

І цей страх маскувався під тисячу раціональних виправдань. Немає часу. Потім розберуся. Мені і так нормально працюється.

Ага… Це приблизно те ж, що кажуть пенсіонери, коли не хочуть розбиратись з компʼютером.

Психологія каже нам щось важливе про природу страху: коли ми боїмося чогось, наш мозок не обов'язково змушує нас тікати. Часто він робить щось хитріше, він змушує нас застигати.

Є таке явище в психології — freeze response. Коли організм стикається із загрозою, з якою не може ані боротися, ані втекти, він застигає. Це еволюційно давня реакція: якщо хижак тебе не бачить, можливо, він пройде повз.

Те саме відбувається з нами в ситуаціях екзистенційної невизначеності.

AI — це не хижак, від якого можна втекти. Це не конкретна людина, з якою можна змагатися. Це системна зміна реальності, яка відбувається незалежно від нашої волі.

І наша психіка реагує застиганням…

Ми не приймаємо активного рішення не вчити AI. Ми просто... відкладаємо. Знаходимо інші справи. Переключаємося. І кожного разу, коли думка про AI спливає, ми відчуваємо легку тривогу. А потім знову перемикаємося на щось інше.

Це не лінь. Це автоматична реакція уникнення джерела тривоги.

Психологи називають це experiential avoidance — уникнення досвіду. Ми уникаємо не саму технологію, а досвіду зіткнення з нею, бо цей досвід може підтвердити наші найстрашніші страхи.

А що, якщо я спробую, і виявиться, що AI справді пише краще? Що я дійсно не потрібна? Що все, у що я вкладала роки, втратило цінність за одну ніч?

Краще не знати. Краще залишатися в ілюзії контролю. Це опір, який майже ніколи не відчувається як опір.

Що насправді тримало мене на місці

Я боялася дізнатися, що AI пише краще за мене. Що він швидший, точніший, дешевший для клієнтів. Що все, чого я вчилася роками — редагування, структурування думок, робота з тоном голосу — може бути автоматизоване.

Боялася, що в цьому новому світі, який так стрімко приходить, для мене просто не залишиться місця.

І цей страх тримав мене на відстані від майбутнього. Я хотіла застигнути в тому, що вмію зараз. Залишитися в 2022 році. Не рухатися туди, де все незрозуміле і нове.

Тільки от тут зʼявляється цікавий парадокс.

Коли ми застигаємо, нас заміняють

Неважливо, чи це людина, яка виявилася більш прогресивною. Чи технологія, яка пішла вперед. Чи молодший колега, який не боїться експериментувати.

Індустрії розвиваються, ринки змінюються, і запити клієнтів трансформуються щомісяця.

А людина, яка не розвивається, губиться на цьому шляху. Світ пішов далі, а вона залишилася стояти на місці, чекаючи, поки все усталиться. Чекаючи моєї улюбленої з усіх фантазій — ✨стабільності✨.

У роздумах про це все, до мене прийшло страшне усвідомлення: ми самі створюємо те, чого боїмося.

Боїтеся, що AI вас замінить → опираєтесь прогресу → не вчитеся з ним працювати → не інтегруєте його у свої процеси → не даєте собі шансу рости → стаєте кимось, кого легко замінити.

Застигання мало би врятувати нас від загрози, а насправді воно перетворює нас на загрозу самому собі.

Момент, коли сталась перша моя зміна мислення

Пам'ятаю той вечір. Я сиділа з черговою статтею про AI в закладках і раптом запитала себе:

Тоді я зрозуміла: це питання просто смішне! Воно абсолютно нераціональне. Якби це було про логіку, я би давно все вивчила. Усі аргументи за я знала напам'ять. Усі переваги бачила на прикладах колег.

Але емоції стримували мене сильніше, ніж будь-які факти.

Страх втратити ідентичність, страх виявитися гіршою. Страх, що моя експертиза раптом стане чимось застарілим, як машинопис чи факси.

І тоді я вирішила піти в близькість до того, що мене лякало. Зараз я це бачу як проявлення прийняття і смирення. Розумієте, альтернатива тут тільки одна. Це повільне, майже непомітне зникнення з професії, яку я люблю.

Тут для боротьби місця немає. Тут силою є прийняття.

Що відбулося, коли я наважилася

AI мене посилив.

Забрав рутинні завдання і дав час на розуміння психології читача. АІ показав слабкі місця в моїх текстах і навчив бачити їх самостійно, без сторонньої допомоги. АІ прискорив процеси рісьорчу і аналізу, що дозволило мені брати більше цікавих проєктів.

І найважливіше: я ясно усвідомила, що саме АІ не може робити з того, що здатна робити я як людина.

Він не знає, чому цей конкретний клієнт прийшов саме зараз і що його насправді лякає. Він не відчуває культурного контексту, не чує тих підтекстів, які резонують з українською аудиторією. Він не бачить, де потрібна іронія, а де треба пауза, щоб читач міг сам додумати.

Що я хочу сказати вам

Якщо ви роками чуєте про AI, читаєте статті, зберігаєте посилання, але так і не почали глибоко вивчати, як це працює, знайте: це нормально.

Пояснення тут не лінь чи відсутність вашого часу. Вами просто керують емоції і страх перед невідомим. І це нормально. Це дуже, я би сказала, дуже по-людському. Є в цьому навіть щось красиве))

Але я хочу, щоб ви зрозуміли одну важливу річ:

Опір контакту з майбутнім не зупиняє майбутнє. Він зупиняє вас.

Ринок не чекатиме, поки ви будете готові. Клієнти вже звикають до нових стандартів швидкості та якості. І найбільша небезпека не в тому, що AI вас замінить. А в тому, що ви самі дозволите собі застигнути і втратите те, що будували роками. Просто тому, що побоялися зробити крок у невідоме.

Запрошення до навчання

Я створила міні-курс про сильні тексти з AI. Я хочу поділитися своїм розумінням текстів ринку і показати іншим, як інтегрувати цю технологію у вашу роботу так, щоб ви стали дорожчими, швидшими і справді незамінними у комунікаціях з людьми.

Ми говоритимемо про психологію страху перед технологіями. Про те, як розпізнати опір і працювати з ним. Про технічні можливості сучасних текстових ШІ-моделей і про їхні обмеження. Про унікальні методи поєднання людської експертизи та можливостей машини.

Група вже активно формується, приєднуйтесь до спільноти прогресивних спеціалістів: